Цьогорічне нашестя сарани на українські землі в багатьох викликає запитання про «кари єгипетські», а також про те, чому це спіткало Україну, яка прагне вийти зі свого «єгипетського полону», а не землю агресора. Як зазначають у Держпродспоживслужбі, висока температура і посушлива погода цього року стали сприятливими умовами для масового розмноження сарани. Один рій за один день здатен пожерти стільки їжі, скільки на добу потрібно 35 тисячам людей. Сарана намножується в необроблюваних землях та заплавах річок. Посуха на півдні та сході країни, разом із зарослими землями на місці Каховського водосховища, створили «резерват» для критичного зростання кількості шкідників.
У пошуках пастирської поради CREDO звертається до єпископа Станіслава Широкорадюка, ординарія Одесько-Сімферопольської дієцезії. — Насамперед, звісно, можу сказати одне: такі ситуації трапляються, — відповів єпископ Станіслав. — У природі таке є, це знане явище, і на нього відповідь одна: треба молитися. При роздумах «чому і за що» можна сказати: певно, немає в людях потрібного навернення! З другого боку, «що означає ця кара»: вона означає, суто практично, що Україну може спіткати певний голод, бо сарана винищує поля. Вона пожерла цілі гектари кукурудзи, соняшника, ріпака. Це загрожує, по‑перше, браком їжі та олії з цих полів — бо пшеницю й зернові люди вже встигли зібрати; а по‑друге, це загрожує втратою бізнесу для тих, хто вклався у вирощування соняшника чи кукурудзи. Запорізька, Кіровоградська, Дніпропетровська області — не знаю, чи вдасться щось врятувати… Новина, справді, дуже невесела. І знову: що робити? — молитися до Бога! Бо чи це Божа кара, чи Божий допуст — складно бути пророком; але факт, що в Україні діється недобре, і Бог нам сильно звертає на це увагу. Моя думка, повторюю, — що ми повинні всім серцем звернутися до Бога, бо є такі речі, яких людина своїми силами не здолає. Але також усіма силами треба робити те, що від нас залежить. Бо війна робить своє у цьому нищенні України, сарана робить своє; а ще є корупція, про яку ми прекрасно знаємо! Це теж сарана ненаситна, яка пожирає народне добро, і ми бачимо, що в державі робиться… у нашій верховній владі й далі. Все це має якийсь зв’язок між собою! Ненажерливість сарани в нашій нинішній ситуації — напрочуд символічна.