Одесько-Сімферопольська Дієцезія

Листи Святого Франциска

Світ листів святого Франциска знаменують простота, конкретність, глибина, почуттєвість, теплота взаємин з Богом і ближніми, містика. Прості та лаконічні слова й глибокий духовний зміст листів Франциска з Асижу роблять його авторитетом і духовним провідником для кожного, хто прагне розвинути найвищу чесноту – любов до Бога. Власне, увесь зміст листів зводиться до любові Бога і ближнього, до встановлення первинного, нині часто втраченого, порядку любові. Нехай наше читання послань святого Франциска наповнить нас тим Духом Любові, який надихнув Бідачину з Асижу до написання цих святих слів.

Лист до вірних

Лист до вірних має дві редакції. Адресатами листа є жінки і чоловіки, які чинять покаяння і є близько пов’язані з особою св. Франциска, ті, з яких пізніше зродиться Третій Чин Святого Франциска. Час написання першої редакції листа невідомий. Правдоподібно, що він з’явився ще перед заснуванням Третього Чину, тобто 1221 року.

В ім’я Господа!

Про тих, хто творить покаяння

¹Усі ті, хто любить Господа всім серцем своїм, всією душею, усім розумом та усією силою своєю (пор. Мр. 12, 30), хто любить ближніх своїх, як самих себе (пор. Мт. 22, 39), ²і хто має ненависть до гріхів і вад тіла свого, ³приймають Тіло та Кров Господа нашого Ісуса Христа ⁴та приносять гідні плоди покаяння: ⁵о, які вони щасливі та благословенні, коли так роблять, ⁶бо Дух Господній спочине на них (пор. Іс. 11, 2), і в них заснує оселю Свою і закладе житло (див. Йо. 14, 23); ⁷вони стануть синами Отця Небесного (пор. Мт. 5, 45), справи якого виконують, стануть обручниками, братами та матерями Господа нашого Ісуса Христа (пор. Мт. 12, 50). ⁸Обручниками стаємо, коли Дух Святий з’єднує вірну душу з Господом нашим Ісусом Христом; ⁹братами стаємо для Нього – коли чинимо волю Небесного Отця (пор. Мт. 12, 50). ¹⁰Матерями – коли носимо Його в серці та в тілі нашому (пор. 1 Кор. 6, 20), і народжуємо Його через Божу любов та чисте і щире сумління, святі вчинки, які мають бути прикладом та світлом для інших (пор. Мт. 5, 16). ¹¹О, яка славна ця річ – мати на небесах Святого і Всевишнього Отця! ¹²О, яка славна ця річ – мати Утішителя, такого Гарного і подивугідного Обручника! ¹³О, яка свята і цінна річ – мати такого Ласкавого, Смиренного, Миротворчого, Солодкого, Гідного любові, над усе бажаного Брата і такого Сина, – Господа нашого Ісуса Христа, який віддав своє життя за своїх овець (пор. Йо. 10, 15) і молився до Отця словами: ¹⁴ Отче Святий! Заради Імені Твого бережи їх (Йо. 17, 11), тих, що їх ти мені передав; вони були Твої, Ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово Твоє (пор. Йо. 17, 6), ¹⁵слова, бо Тобою мені дані, я їм дав, і прийняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе я вийшов і увірували, що Ти мене послав (пор. Йо. 17, 8). ¹⁶Молю ж за них, не за світ молю (пор. Йо. 17, 9). ¹⁷Благослови і освяти їх (пор. Йо. 17,17), віддаю себе за них у посвяту (пор. Йо. 17, 19). ¹⁸Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене (пор. Йо. 17, 20), щоб вони були освячені в єдності (пор. Йо. 17, 23), щоб були одно, як Ми (пор. Йо. 17, 11). ¹⁹Отче! Хочу, щоб ті, яких Ти мені передав, перебували там, де і я, щоб й вони були зі мною та й бачили мою славу (пор. Йо. 17, 24) у Твоєму Царстві (Мт. 20, 21). Амінь.

Про тих, хто не чинить покаяння

¹Усі ж ті, хто не кається ²і не приймає Тіла та Крові Господа нашого Ісуса Христа, ³хто допускає вади та гріхи, а також хто віддається гріховній жадобі та нечистим прагненням своєї плоті, ⁴хто не дотримується обіцяного Господу ⁵і служить тілом світу, тілесними прагненнями та клопотаннями і турбується марнотою цього життя – ⁶раби сатани, сини його, які чинять діла його (пор. Йо. 8, 41), ⁷вони сліпі, бо не бачать справжнього світла Господа нашого Ісуса Христа. ⁸Не мають вони духовної мудрості, бо не мають у собі Сина Божого, який є справжньою Премудрістю Отця; ⁹це про них говориться: Пропала вся їхня мудрість (пор. Пс. 106, 27) та прокляті, що від велінь Твоїх блудять далеко (Пс. 118, 21). ¹⁰Бачать, розуміють, знають – і роблять зло, самі свідомо гублять свої душі. ¹¹Розплющте очі, сліпі та обдурені вашими ворогами – плоттю, світом та сатаною; тому що тілу солодко грішити, та гірко служити Богові; ¹²тому що всі вади та гріхи з серця людини виходять та походять, як говорить Господь у Євангелії (пор. Мр. 7, 21). ¹³І нічого не маєте – ні в цьому світі, ні в майбутньому. ¹⁴І вважаєте, що довго будете посідати марноту цього світу, але ви обманюєте себе, бо настане день і година, про які не думаєте та не відаєте, і яких не знаєте: тіло захворіє, смерть наблизиться, і так помрете гіркою смертю. ¹⁵І де б, і коли б, і як би не вмирала людина у смертельному грісі, без розкаяння та відшкодування за гріхи, коли б могла це зробити та не зробила, то сатана вириває її душу з тіла з такою силою та болем, про які ніхто знати не може, оскільки не може мати такого досвіду. ¹⁶І всі багатства, вся влада, вся премудрість і знання (пор. 2 Кор. 1, 12), про які людина вважала, що нібито має – від неї заберуться (пор. Лк. 8, 18; Мр. 4, 25). ¹⁷І залишають все рідним і друзям, а ті заберуть та поділять його маєток та потім ще й скажуть: «Нехай проклята буде його душа, бо міг би більше лишити нам і більше нагромадити, ніж нагромадив». ¹⁸А хробаки в той час пожеруть його тіло, так загублять тіло і душу в цьому короткому житті й підуть до пекла, де зазнають вічних мук.

¹⁹Усіх, до кого дійде цей лист, ми благаємо в любові, якою є Бог (пор. 1 Йо. 4, 16), щоб з прихильністю прийняли ці, сповнені благодатними пахощами, слова Господа нашого Ісуса Христа, в ім’я любові Божої”. ²⁰А ті, які не вміють читати, нехай просять, щоб їм це було багато разів прочитано. ²¹Нехай їх зберігають та свято застосовують на практиці аж до кінця, бо вони і є духом і життям (пор. Йо. 6, 64). ²²А ті, хто не виконає цього, дадуть відповідь судного дня за нього (пор. Мт. 12, 36), коли всі ми станемо перед судилищем Господа нашого Ісуса Христа (пор. Рим. 14, 10).

Лист до вірних

Цей лист має в собі багато цінних думок, які допоможуть краще пізнати святого Франциска, його внутрішнє життя. Увесь зміст листа є пронизаний апостольським запалом святого та його душпастирською турботою. Деякі уривки засвідчують його містичний досвід.

В ім’я Господнє – Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
¹Усім християнам, які перебувають у Чині, духовним і світським, чоловікам і жінкам, усім мешканцям світу, брат Франциск, відданий їм слуга, виявляє повагу та шану, а також бажає правдивого небесного миру та щирої в Господі любові.
²Будучи слугою всіх, маю обов’язок усім служити та уділяти благі слова мого Господа. ³З огляду на те, що з приводу своєї хвороби і немочі мого тіла не можу кожного зокрема особисто відвідати, то постановляю в цьому листі й посланні передати вам слова Господа нашого Ісуса Христа, який є Словом Отця, і слова Духа Святого, що є духом і життям (Йо. 6,64).
⁴Це Слово Отця, таке гідне, таке святе і славне, благовістив Найвищий Отець з неба через святого Гавриїла, свого ангела, що воно має зійти в лоно святої та славної Діви Марії, з лона якої прийняло правдиве тіло людської природи і нашу неміч. ⁵Це Слово, бувши багатим (2 Кор. 8, 9), понад усе забажало вибрати у світі убогість разом з Пресвятою Дівою, Матір’ю своєю. ⁶Незадовго до своїх страстей святкував (Ісус) Пасху із своїми учнями і, піднявши хліб, подякував, поблагословив і розламав, кажучи: Беріть і їжте – це моє тіло (пор. Мт. 26, 26). ⁷Згодом, піднявши чашу (пор. Мт. 26, 27), промовив: Це кров моя Нового Завіту, яка за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів (пор. Мт. 26, 28). ⁸Потім молився до Отця, кажучи: Отче, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене (Мт. 26, 39). ⁹А піт його став мов каплі крови, що падали на землю (Лк. 22, 44). ¹⁰Підкорив, однак, свою волю волі Отця, мовлячи: Отче, хай буде Твоя воля (пор. Мт. 26, 42), не як я бажаю, лише – як ти (Мт. 26, 39). ¹¹Воля Отця була така, щоб Син Його благословенний і славний, якого нам дав і який народився для нас, пожертвував себе через власну кров, як жертва на престолі хреста, ¹²не за себе, через якого все сталось (пор. Йо. 1, 3), але за гріхи, ¹³залишаючи нам приклад, щоб ступали в Його сліди (1 Пт. 2, 21). ¹⁴І хоче, щоб усі ми були ним спасенні та приймали Його чистим серцем і чистим тілом. ¹⁵Але не багато є таких, які прагнуть Його приймати й отримати через це спасіння, хоча ярмо Його любе і тягар Його легкий (пор. Мт. 11, 30).
¹⁶Прокляті є всі ті, які не бажають усвідомити, який добрий Господь (пор. Йо. 3, 19), і більше люблять темряву, ніж світло (пор. Йо. 3, 19), та не прагнуть виконувати заповідей Божих. ¹⁷Про них говорить пророк: Прокляті, що від велінь Твоїх блудять далеко (Пс. 119, 21). ¹⁸Щасливі та благословенні є ті, які люблять Бога і чинять так, як сам Господь говорить у Євангелії: Любитимеш Господа Бога твого всім серцем своїм, усією твоєю душею і всією думкою твоєю, а ближнього твого, як себе самого (пор. Мт. 22, 37-39).
¹⁹Отож, любімо Бога і прославляймо Його чистим серцем і чистим розумом, бо Він, прагнучи цього понад усе, мовив: Справжні поклонники Отцеві кланятимуться в Дусі й правді (Йо. 4, 23). ²⁰Усі, що кланяються Йому, повинні поклонятися Йому в дусі правди (Йо. 4, 24). ²¹Прославляймо Його, молімося вдень і вночі (Пс. 31, 4), промовляючи: Отче наш, що єси на небі (Мт 6, 9), бо ми повинні завжди молитись і не падати духом (пор. Лк. 18, 1).
²²Ми повинні сповідатися перед кожним священиком з усіх гріхів наших і приймати від нього Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа. ²³Хто не споживає Його Тіла і не п’є Його Крові (пор. Йо. 6, 55-57) не спроможен увійти в Царство Боже (Йо. 3, 5). ²⁴Нехай, однак, споживає і п’є з гідністю, бо хто негідно приймає, не розрізняючи Тіла Господнього, той суд собі їсть і п’є (пор. 1 Кор. 11, 29), тобто не відрізняє [від інших страв]. ²⁵Чинімо плоди достойні покаяння (Лк. 3, 8). ²⁶Любімо ближніх, як себе самих (пор. Мт. 22, 39). ²⁷Якщо ж хтось не хоче любити їх, як і себе, нехай їм принаймні не чинить зла, але нехай робить їм добро.
²⁸Ті, які отримали судову владу, нехай чинять це з милосердям, так, як і самі прагнуть отримати милосердя від Господа. ²⁹Суд немилосердний буде для тих, хто не чинить милосердя (пор. Як. 2, 13). ³⁰Отож маймо любов і смирення та даваймо милостиню, бо вона очищує душу з гріховного бруду (пор. Тов. 4, 11; 12, 9). ³¹Люди втрачають усе, що залишають у цьому світі, забирають, однак, із собою нагороду за любов і милостиню, яких уділяли, і отримають за них від Господа відповідну нагороду.
³²Ми повинні також постити, стримуючись від звичок і гріхів (пор. Сир. 3, 32), і від зловживання наїдками і напоями, і бути католиками. ³³Ми повинні часто відвідувати церкви, шанувати і величати духовенство, не з огляду на них самих, бо можуть вони бути грішниками, але з огляду на їхній уряд і служіння щодо Пресвятого Тіла і Крові Христової, які вони представляють на престолі, самі приймають та іншим уділяють. ³⁴Будьмо твердо переконані, що ніхто не може інакше спастися, як лише через святі слова і Кров Господа нашого Ісуса Христа, які духовні проголошують, передають і уділяють. ³⁵Тільки вони повинні це чинити, ніхто інший. ³⁶Особливо ченці, які відреклися світу, мають обов’язок чинити те, що вище і краще, але й інших не занедбувати (пор. Лк. 11, 42).
³⁷Ми повинні ненавидіти тіла наші з вадами і гріхами, бо Господь говорить у Євангелії: усе зло, усякий переступ і гріхи з серця походять (пор. Мт. 15, 18-19; Мр. 7, 23). ³⁸Ми повинні теж любити ворогів наших і добро чинити тим, які ненавидять нас (пор. Мт. 5, 44; Лк. 6, 27). ³⁹Треба нам зберігати заповіді й настанови Господа нашого Ісуса Христа. ⁴⁰Ми повинні також відректися самих себе (пор. Мт. 16, 24) і віддати тіла наші під ярмо служіння і святого послуху так, як кожний прирік це Господеві. ⁴¹Жодна людина не є зобов’язана, навіть під послухом, будь-кого слухати в тому, що є злочином або гріхом.
⁴²Той, однак, хто має чувати над послухом [інших] і хто більший між вами, нехай буде як молодший (Лк. 22, 26) і слугою братів. ⁴³Стосовно окремих своїх братів нехай проявляє над ними милосердя і береже їх таким чином, як би прагнув, щоб з ним повелися, коли б опинився в схожій ситуації. ⁴⁴Нехай не гнівається на брата з приводу його гріха, але нехай лагідно напоумлює його і зносить його із всією терпеливістю і покорою.
⁴⁵Ми не повинні бути мудрими і поміркованими тілом (пор. 1 Кор. 1, 26), але радше будьмо простими, смиренними і чистими. ⁴⁶Маємо погорджувати і принижувати тіла наші, бо всі ми з власної вини є нужденними та зіпсутими, смердячими і черв’яками, як це говорить Господь через пророка: а я черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу (Пс. 22, 7). ⁴⁷Не бажаймо ніколи вивищуватися над іншими, але будьмо радше слугами і підданими кожній людській установі, ради Господа (1 Пт. 2, 13). ⁴⁸На всіх тих, які так чинитимуть і витривають аж до кінця, спочине Дух Господній (пор. Іс. 11,2) і влаштує в них помешкання і житло (пор. Йо. 14, 23). ⁴⁹Будуть вони синами Отця Небесного (пор. Мт. 5, 45), якого діла чинять. ⁵⁰І є вони обручниками [Його], братами і матерями Господа нашого Ісуса Христа (пор. Мт. 12, 50). ⁵¹Ми є обручниками, коли вірна душа єднається в Дусі Святому з Ісусом Христом. ⁵²Ми є справді Його братами, коли виконуємо волю Отця Його, що на небі (пор. Мт. 12, 50). ⁵³Ми є матерями Його, коли Його носимо в серці та в тілі нашому (пор. 1 Кор. 6, 20) через любов та чисте і щире сумління, родимо Його через наші добрі вчинки, які іншим повинні, як взірець, світити (пор. Мт. 5, 16).
⁵⁴О, яка славна і свята, і велика це річ: мати на небі Отця! ⁵⁵О, яка свята є річ: мати Потішителя, такого Гарного і подиву гідного Обручника. ⁵⁶О, яка свята і яка цінна це річ: мати так Милого, Смиренного, Миротворчого, Солодкого і любові Гідного, і понад усе жаданого Брата і Сина, який життя своє віддав за овець своїх (пор Йо. 10, 15) і молився за нас до Отця, кажучи: Отче святий! Заради імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти мені передав (Йо. 17, 11). ⁵⁷Отче, всі, що ти мені дав їх, є у світі, вони були Твої, Ти ж передав мені їх (пор. Йо. 17, 6). ⁵⁸І слова бо Тобою мені дані, я їм дав і прийняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе я вийшов і увірували, що Ти мене послав (Йо. 17, 8). Прошу за них, а не за світ (пор. Йо. 17, 9), благослови і освяти їх (пор. Йо. 17, 17). ⁵⁹Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині (Йо. 17, 19), і щоб вони були одно, як і Ми (Йо. 17, 11) є. ⁶⁰І хочу, Отче, щоб перебували там, де і я, щоби вони були зі мною та й бачили мою славу (Йо. 17,24) в Царстві Твоїм (Мт. 20, 21).
⁶¹Тому, хто стільки постраждав за нас, хто проявив нам стільки добра і в майбутньому проявить, нехай усіляке сотворіння, що є на небі й на землі, в морі та в безодні, віддає Богові славу, хвалу, честь і благословення (пор. Од. 5, 13), ⁶²бо Він є нашою міццю і силою, Він сам є Добрий, сам Найвищий, сам Всемогутній, подиву Гідний, сам Преславний і Святий, Гідний хвали і Благословенний, і Безконечний на віки вічні. Амінь.
⁶³Усі ж ті, що не каються і не приймають Тіла та Крові Господа нашого Ісуса Христа, ⁶⁴допускають вади та гріхи, а також ті, хто віддаються гріховній жадобі та злим прагненням, і не виконують того, що прирекли, ⁶⁵і служать тілесно світові плотськими прагненнями, турботами і клопотами світу цього та турботами цього життя, ⁶⁶вони – обдурені сатаною, якого синами є і виконують діла його (Йо. 8, 41), вони сліпі, бо не бачать правдивого Світла, Господа нашого Ісуса Христа. ⁶⁷Вони не мають духовної мудрості, бо не мають у собі Сина Божого, котрий є правдивою Мудрістю Отця. Про них сказано: пропала вся їхня мудрість (пор. Пс. 106, 27). ⁶⁸Бачать, пізнають, знають – і роблять зло, і свідомо гублять душі. ⁶⁹Відкрийте очі, сліпі та обдурені вашими ворогами: плоттю, світом та сатаною; тому що тілу солодко грішити, та Богові служити – гірко, тому що вся погань, вади і гріхи з серця людини виходять і походять (пор. Мр. 7, 21-23), як говорить Господь у Євангелії. ⁷⁰Нічого доброго не маєте в цьому світі, ані в майбутньому. ⁷¹І вважаєте, що довго будете посідати марноту того світу, але ви обманюєте себе, бо настане день і година, про які не думаєте ані не відаєте, і яких не знаєте.
⁷²Тіло захворіє, смерть наблизиться, приходять рідні й друзі, мовлячи: „Розпорядися тим, що твоє”. ⁷³А дружина і діти його, і рідні, і друзі вдають, що плачуть. ⁷⁴І дивлячись на них, і бачачи, як плачуть, піддається злому зворушенню, призадумується і каже: „Ось душу і тіло моє і все, що маю, складаю в руки ваші”. ⁷⁵Проклята є справді та людина, яка поручає і віддає в такі руки свою душу і тіло, і цілий свій маєток. ⁷⁶Тому Господь говорить через пророка: Проклят той, хто уповає на людину (Єр. 17, 5). ⁷⁷І зараз же приводять священика. Священик мовить до нього: „Чи хочеш покаятися за всі свої гріхи?”. ⁷⁸Відповідає: „Хочу”. „Чи прагнеш відшкодувати за вчинені гріхи і в міру можливості із свого маєтку відшкодувати кривди, які заподіяв ти людям?”. ⁷⁹Відповідає: „Ні”. А священик питає: „Чому ні?”. ⁸⁰„Бо віддав я усе в руки своїх рідних і друзів”. ⁸¹І починає втрачати мову і так вмирає цей нещасливий.
⁸²Нехай усі знають, що будь-де і в будь-який спосіб померла б людина в смертельному грісі без надолуження, коли б могла це зробити та не зробила, то сатана вириває її душу з тіла з таким болем та силою, про які ніхто знати не може, оскільки не може мати такого досвіду. ⁸³І всі багатства, і влада та знання, про які людина вважала, що нібито має – від неї заберуться (пор. Мр. 4, 25; Лк. 8, 18). ⁸⁴І залишають усе рідним і друзям, а ті заберуть і поділять його маєток та потім ще й скажуть: „Нехай проклята буде його душа, бо міг би більше лишити нам і більше нагромадити, ніж нагромадив”. ⁸⁵А хробаки в той час пожеруть його тіло, так погубив тіло і душу в цьому короткому житті й піде до пекла, де терпітиме вічні муки.
⁸⁶В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. ⁸⁷Я, брат Франциск, ваш найменший слуга, прошу вас і заклинаю в любові, якою є Бог (пор. 1 Йо. 4, 16), з бажанням цілувати стопи ваші, щоб ви ці та інші слова Господа нашого Ісуса Христа прийняли з покорою і любов’ю і виконували їх та зберігали. ⁸⁸Усіх тих і всі ті, які їх доброзичливо приймуть, зрозуміють, перепишуть і надішлють іншим, і якщо витривають в цьому аж до кінця (пор. Мт. 10, 22; 24, 13), нехай благословить Отець, і Син, і Дух Святий. Амінь.

Лист до керівників народів

Цей лист був написаний правдоподібно 1220 року. В останні роки свого життя святий Франциск виконував свою апостольську місію здебільшого через листи з огляду на слабке здоров’я. З погрозою страшного суду перед Богом, святий з Асижу закликає покинути турботи і клопоти цього світу для кращого виконування заповідей Божих, для приймання Євхаристійного Ісуса Христа.
¹Усім керівникам і радникам, суддям і управителям у цілому світі та всім іншим, до яких дійде цей лист, брат Франциск, слуга ваш у Господі Бозі й негідний уваги, шле вам усім привіт і бажає миру.
²Призадумайтеся і спогляньте, бо наближається день смерті. ³Прошу вас шанобливо, наскільки можу, щоб ви через турботи і клопоти того світу, які маєте, не забули про Господа і не відступали від Його заповідей, бо всі ті, які забувають про Нього і від велінь Його блудять далеко (пор. Пс. 118, 21), і Господь про них забуде (пор. Єз. 33, 13). ⁴А коли прийде день смерті, заберуть їм усе, що, на їхню думку, мають (Лк. 8, 18). ⁵Наскільки мудрими і заможними були в цьому світі, настільки великі муки терпітимуть у пеклі (пор. Муд. 6, 7).
⁶Ось тому наполегливо раджу вам, моїм панам, щоб ви відсторонили від себе всі турботи і клопоти та приймали смиренно Пресвяте Тіло і Пресвяту Кров Господа нашого Ісуса Христа в Його святому споминанні. ⁷Таким чином велика честь для Господа буде розповсюджуватися вами серед людей, вам поручених, щоб кожного вечора на заклик вістуна, або на інший знак, цілий народ віддавав славу і подяку Господу Богові Всемогутньому. ⁸Якщо, однак, не будете цього чинити, знайте, що судного дня будете змушені дати відповідь перед Господом Богом вашим Ісусом Христом (пор. Мт. 12, 36).
⁹Ті, які цей лист будуть мати при собі й будуть зберігати, нехай знають, що Господь Бог буде благословити їх.

Лист до духовенства

Лист написаний 1238 року. Зміст листа показує незвичайну сердечність і безмежну пошану святого Франциска до Пресвятої Євхаристії, в якій зустрічає він правдиво присутнього Сина Божого. Існують також дві редакції цього листа.
¹Усе духовенство, звернімо увагу на великий гріх і несвідомість декотрих щодо Пресвятого Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, а також стосовно пресвятих імен і Його слів написаних, які освячують тіло. ²Знаємо, що Його Тіло не може бути присутнє, якщо перед тим не відбулося переісточення (переміни) саме через слово. ³Нічого бо в цьому світі не маємо і тілесно не бачимо як Найвище, тільки Тіло і Кров, імена і слова, через які ми створені й викуплені від смерті до життя (1 Йо. 3, 14).
⁴Отож, нехай усі слуги тих пресвятих таїнств, особливо ті, які це чинять без поваги, подумають про занедбані чаші, ілитони та обруси, що служать для жертви Тіла і Крові Його. ⁵Багато також переховує (Тіло) і залишає в невластивих місцях, носить жалюгідно і приймає негідно, і уділяє іншим безвідповідально. ⁶Також імена і слова Його, що записані, бувають топтані ногами, ⁷бо тілесна людина не приймає того, що від Духа (пор. 1 Кор. 2, 14). ⁸Чи все те не проймає нас любов’ю, коли сам Господь ласкаво віддає себе в руки і щоденно Його доторкаємось і приймаємо нашими устами? ⁹Чи не відаємо, що мусимо ми опинитися в Його руках?
¹⁰Без зволікання і рішуче виправмо всі ті та інші помилки. ¹¹І якщо будь-де Пресвяте Тіло Господа нашого Ісуса Христа було б негідно покладене чи залишене, належить Його з такого місця забрати і покласти в гідному місці та забезпечити. ¹²Подібно, коли б написані імена і слова Господні знайшлися в невідповідних місцях, треба їх забрати і скласти в пристосованому місці. ¹³Усе те аж до кінця зобов’язані виконувати духовні й понад усе берегти. ¹⁴Усі ті, які б цього не вчинили, нехай знають, що будуть змушені дати відповідь судного дня перед Господом нашим Ісусом Христом (пор. Мт. 12, 36). ¹⁵Ті, які будуть старатися переписувати цей лист, щоб був краще збережений, нехай знають, що Господь їх буде благословити.

(Редакція друга)

Лист до духовенства

¹Усе духовенство, звернімо увагу на великий гріх і брак свідомості декотрих стосовно Пресвятого Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, а також стосовно пресвятих імен і написаних слів Його, які освячують Тіло. ²Знаємо, що Його Тіло не може бути присутнє, якщо перед тим не відбулося переісточення (переміни) через слово. ³Нічого бо в цьому світі не маємо і тілесно не бачимо як Найсвятіше, окрім Тіла і Крові, імен і слів, через які ми були сотворені й відкуплені від смерті до життя (1 Йо. 3, 14).
⁴Отож, нехай усі слуги тих пресвятих послуг, особливо ті, які чинять це безвідповідально, задумаються над занедбаними чашами, ілитонами та обрусами, що служать для жертви Тіла і Крові Господа нашого. ⁵Багато залишає (Тіло) в невідповідних місцях, негідно переносить і приймає негідно, та іншим уділяє безвідповідально. ⁶Також імена і слова Його, що є записані, бувають топтані ногами, ⁷бо тілесна людина не приймає того, що від Духа (1 Кор. 2, 14). ⁸Чи все те не проймає нас любов’ю, коли сам Господь в своїй ласкавості дає Себе в наші руки і щоденно Його доторкаємо, і приймаємо нашими устами? ⁹Чи ж не знаємо, що мусимо опинитися в Його руках?
¹⁰Безвідкладно і рішуче виправмо всі ті та інші помилки. ¹¹І якщо будь-де Пресвяте Тіло негідно покладене і залишене, – треба Його з цього місця забрати і покласти у відповідному місці та забезпечити. ¹²Подібно, коли б написані імена і слова Господні знайшлись у невідповідних місцях, треба їх забрати і скласти у пристосованому місці. ¹³Знаємо, що все те маємо з почуттям обов’язку виконувати, понад усе це стосується заповідей Господніх і приписів (постанов) святої матері Церкви. ¹⁴А хто цього не вчинить – нехай знає, що перед Господом нашим Ісусом Христом дасть відповідь судного дня (Мт. 12, 36). ¹⁵Ті, які будуть старатися переписувати цей лист, щоб був краще збережений, нехай знають, що Господь буде їх благословити.

Лист до цілого Чину разом із

молитвою „Всемогутній, Вічний Боже…”

Правдоподібно, лист написаний 1220 року. У ньому відображене ставлення св. Франциска до братів. Дізнаємося також про розвиток Францисканського Чину. Початково мала за чисельністю, група братів з часом розрослася у велику громаду, в якій священство мало перевагу. Молитви займають значне місце в порядку денному. Є вже сформована монаша єрархія: генеральний міністр, настоятелі та ігумени. У листі йдеться також про внутрішні проблеми Чину, про братів, які не дотримуються Правила, стосовно яких св. Франциск є суворий і вимогливий. Лист закінчується молитвою вбогого до Бога – Давця всього доброго, є вона виразом дороги християнина, яка починається нужденністю, а закінчується єдністю з Богом.

¹В ім’я Найвищої Тройці та Святої Єдності, Отця, і Сина і Святого Духа. Амінь!
²Усім честигідним і улюбленим братам, братові настоятелеві, генеральному міністрові Чину Братів Менших, моєму панові й іншим генеральним міністрам, які будуть після нього, і всім міністрам та настоятелям, і священикам цього братства, смиренним у Христі, і всім простим й послушним братам, першим і останнім: ³Брат Франциск, людина нужденна і квола, ваш найменший слуга, шле привіт у тому, хто відкупив і обмив нас найдорожчою кров’ю своєю (пор. Од. 1, 5), ⁴ім’я якого почувши, віддайте поклін зі страхом і шаною, впавши обличчям до землі (пор. Неєм. 8, 6). Ім’я його – Господь, Ісус Христос, Син Найвищого (пор. Лк. 1, 32), який є благословенний на віки (Рим. 1, 25).
⁵Слухайте панове, сини і брати мої, і вислухайте моє слово (Ді. 2, 14). ⁶Прихиліть ухо (Пс. 77, 1) серця вашого і будьте послушні голосові Сина Божого. ⁷Зберігайте заповіді Його цілим серцем і виконуйте досконало Його накази. ⁸Хваліте Господа, бо Добрий (пор. Пс. 135, 1), возносіте Його ділами вашими (пор. Тов. 13, 6), ⁹бо для того вислав вас (пор. Тов. 13, 4) на цілий світ, щоб ви словом і ділом свідчили Його славу і всіх привели до пізнання того, що крім Нього немає Всемогутнього (пор. Тов. 13, 4). ¹⁰Тривайте, отже, в дисципліні та у святім послусі (пор. Євр. 12, 7) та виконуйте те, що ви прирекли Йому добрим і сильним приреченням. ¹¹Господь Бог поводиться з нами, як із синами (Євр. 12, 7)
¹²Цілуючи ваші ноги, усіх вас благаю, брати, з найбільшою своєю Любов’ю, щоб ви, як лише можете, проявляли всіляку шану та всіляку честь Пресвятому Тілові й Крові Господа нашого Ісуса Христа, ¹³через які те, що є на небі, й те, що є на землі, було обдароване миром і було поєднане з Всемогутнім Богом (пор. Кол. 1, 20).
¹⁴Прошу також в Господі всіх моїх братів-священиків, які є і будуть, і [тих, які] прагнуть стати священиками Найвищого, щоб коли забажають служити Службу Божу самі, будучи не оскверненими, непорочно і з шаною здійснювали правдиву жертву Пресвятого Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, з святим і чистим наміром, не для осягнення будь-якої земної речі, і не зі страху перед якоюсь людиною чи з любові до неї, немовби бажаючи знайти уподобання в людей (пор. Еф. 6, 6; Кол. 3, 22), ¹⁵але цілковита воля повністю за допомогою благодаті нехай спрямовується до Бога, і таким чином нехай прагне знайти уподобання тільки в Найвищому Господі, бо Він сам один діє в тій тайні так, як Йому до вподоби. ¹⁶Сам Він ось як говорить: Чиніть це на мій спомин (Лк. 22, 19; 1 Кор. 11, 24). Хто, однак, чинив би інакше, той стає зрадником Юдою і є винним за Тіло і Кров Господню (пор. 1 Кор. 11, 27).
¹⁷Пригадайте собі, мої брати-священики, що є записане в законі Мойсея: як переступник, навіть у зовнішніх речах, немилосердно помирав з вироку Господа (пор. Євр. 10, 28). ¹⁸О наскільки більші й гірші кари стягує на себе той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився за звичайну, і Духа благодаті зневажив (пор. Євр. 10, 29). ¹⁹Людина погорджує, безчестить і топче Агнця Божого, коли, як говорить апостол, не розрізняючи (1 Кор. 11, 29) і не відрізняючи святого Христового Хліба від інших справ чи речей, або негідно споживає, або також, хоча і була б гідною, споживає надаремно і негідно, тому що Господь говорить через пророка: Проклят чоловік, який виконує Божу справу недбайливо (пор. Єр. 48, 10). ²⁰Священиків, які не хочуть справді взяти собі цього до серця, засуджує, мовлячи: Проклену благословення ваші (Мал. 2, 2).
²¹Послухайте, брати мої: якщо блаженна Діва слушно отримує таку честь, бо носила Його в пресвятому лоні; якщо св. Іван Хреститель затремтів і не смів доторкнутися святої голови Бога; якщо шануємо гріб, в якому декотрий час спочивало Тіло Христове, ²²то яким святим, справедливим і гідним повинен бути той, який руками доторкає, серцем і устами приймає й інших причащає Господом, що вже не підвладний смерті, але живе у вічній славі, на якого ангели прагнуть поглядати (1 Пт. 1, 12).
²³Погляньте, брати, на звання ваше (пор. 1 Кор. 1, 26) священики, і будьте святими, бо Він – Святий (пор. Лев. 11, 44; 19, 2). ²⁴Як Господь Бог з огляду на цю святу службу виніс вас понад усіх людей, так і ви більше від усіх любіть Його, шануйте і вшановуйте. ²⁵Великим нещастям і жалюгідною слабкістю є те, коли маючи Його посеред себе присутнього, займаєтеся чимось іншим у світі. ²⁶Нехай затривожиться всяка людина, нехай затремтить цілий світ і радіє небо, коли на престолі в руках священика є Христос, Син Бога Живого (Мт. 16, 16; Йо. 11, 27). ²⁷О предивна величносте і подиву гідна ласкавосте! О велична смиренносте! О смиренна величносте, бо Господь всесвіту, Бог і Син Божий, так принижується, що для нашого спасіння справді ховається під видом хліба! ²⁸Дивіться, брати, на смиренність Бога і виливайте перед ним серця ваші (Пс. 61, 9). Смиріться і ви, щоб Він вас підніс (пор. 1 Пт. 5, 6; Як. 4, 10). ²⁹Не залишайте нічого ж свого для себе, щоб вас цілих прийняв Той, який увесь вам віддається
³⁰Тому пригадую і заохочую в Господі, щоб у місцях, де перебувають, відправлялася впродовж дня лише одна Служба Божа згідно з канонами Святої Церкви. ³¹Якщо ж в цьому місці більше священиків, то нехай один з любові задовільниться участю (в Службі Божій), яку служитиме інший священик; ³²бо Господь Ісус Христос наповнює присутніх і неприсутніх, які є цього гідні. ³³Хоча, бачачи Його в багатьох місцях, то залишається, однак, нероздільним і не зазнає ніякої втрати, але діє один всюди, як Йому до вподоби з Господом Богом Отцем і з Духом Святим Утішителем на віки вічні. Амінь.
³⁴А тому той, хто від Бога, той слухає слова Божі (Йо. 8, 47), то ми, які є особливо призначені до Служби Божої, повинні не лише слухати і чинити те, що говорить Бог, але також і берегли літургійний посуд і всі книги, де є святі слова Божі, для того, щоб огорнуло нас почуття величності нашого Творця і [почуття] нашого щодо Нього підданства. ³⁵Для того напоумляю всіх моїх братів і заохочую у Христі, щоб коли будь-де знайдуть записані слова Божі, – вшанували їх, наскільки можуть, ³⁶якщо ж вони не належно або нешанобливо лежать розкладені в якомусь місці, то, наскільки від них залежить, нехай зберуть їх і складуть тими словами, славлячи Господа, що сказав був (1 Цар. 2, 4). ³⁷Багато речей освячується через слова Божі (пор. 1 Тм. 4, 5) і силою слів Христових довершується Тайна Престолу.
³⁸Для того сповідаюсь з усіх моїх гріхів Господеві Богові: Отцю і Синові і Святому Духові, Блаженній Марії Приснодіві і всім святим на небесах і на землі, братові Х., міністрові нашого Чину, моєму чесному панові та священикам нашого Чину і всім іншим моїм улюбленим братам. ³⁹У багатьох справах важко згрішив я, особливо тим, що не виконав правила, яке обітував Господеві, і не молився церковного правила чи то з приводу хвороби, чи тому також, що є я людиною без знань і невченою. ⁴⁰Отож прошу понад усе, з усіх сил брата Х., генерального міністра, мого пана, щоб доклав усіх зусиль, аби всі повністю виконували Правило: ⁴¹і щоб духовні відмовляли Церковне Правило з побожністю перед Богом, зважаючи насамперед на духовну гармонію, як не на мелодійність голосів, щоб голос був у згоді з духом, а дух з Богом, ⁴²щоб могли чистотою своїх сердець з’єднатися з Богом, а не м’якоттю голосів пестили людські вуха. ⁴³Я ж твердо прирікаю все те виконувати, наскільки Бог дасть мені благодаті, й прагну, щоб брати, які є зі мною, виконували те, що до церковного правила і стосовно до інших постанов правила. ⁴⁴Тих же братів, які не бажають цього виконувати, я не вважаю за католиків і не є вони мені братами. Не хочу їх бачити, ані з ними розмовляти, аж доки не будуть чинити покаяння. ⁴⁵Це також кажу про всіх інших, які вештаються по світі й легковажать дисципліною, наказаною правилом, ⁴⁶тому що Господь наш Ісус Христос віддав своє життя, щоб не відхилитись від послуху свого Пресвятого Отця (пор. Флп. 2, 8)
⁴⁷Я, брат Франциск, нікчема і негідне сотворіння Господа Бога, говорю через Господа Ісуса Христа братові Х., міністрові цілого нашого Чину та всім міністрам генеральним, які будуть після нього, як і всім настоятелям та ігуменам братів, теперішнім і майбутнім, щоб цей лист завжди мали при собі, поводилися відповідно до нього та старанно його зберігали. ⁴⁸Благаю їх, щоб ретельно дотримували і докладали зусиль, щоб те, що є в ньому написане, виконувалося відповідно до уподобання всемогутнього Бога, тепер і завжди, доки цей світ буде існувати.
⁴⁹Благословенні будете Господом ви (Пс. 115, 15), які це виконаєте, і Господь навіки нехай буде з вами. Амінь.

Молитва

⁵⁰Всемогутній, Вічний, Справедливий і Милосердний Боже, дай нам, нужденним, чинити для Тебе те, про що знаємо, що цього бажаємо, і прагнути завжди того, що Тобі подобається, ⁵¹щоб ми внутрішньоочищені, внутрішньопросвічені й розпалені вогнем Святого Духа, могли йти слідами улюбленого Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, ⁵²і прийти до Тебе, Найвищий, лише завдяки Твоїй благодаті, Ти, що живеш і царюєш, і отримуєш славу в досконалій Тройці та простій Єдності, Всемогутній Бог на всі віки вічні. Амінь.

Лист до міністра

Лист до генерального настоятеля Чину Братів Менших, написаний 1221 року. Причиною написання листа було прохання якогось генерального міністра до Франциска про пораду в справах духовного життя. Верховний настоятель Чину переживав якісь труднощі, від яких хотів сховатись до пустельні[20]. Святий Франциск дав йому пораду, щоб усе, що буде переживати, сприймав як Божу ласку, як щось краще від пустельничого життя. Це є характерна риса нового типу ченця, який серед людей має жити своїми великими ідеалами, а не лише за муром монастиря.
Святий Бідачина пише теж про ставлення до братів, які провинилися. Виражає тут глибоко пережите на собі право Божої любові та милосердя, проявлене в Христовому наказі завжди прощати.

¹До брата N., міністра. Нехай Господь тебе благословить (пор. Чис. 6, 24). ²Так, як вмію, говорю тобі про справи душі твоєї, все те, що є перешкодою в любові Господа Бога та будь-яка людина, яка була б тобі перешкодою – чи то брат, чи інші, також коли б тебе били, це все ти повинен сприймати як благодать. ³І цього, власне, прагни, а не чогось іншого. ⁴З огляду на правдивий послух перед Господом Богом і щодо мене, бо точно знаю, що це є правдивий послух. ⁵Люби тих, які спричиняють тобі труднощі. ⁶Не бажай від них нічого іншого, крім того, що дасть тобі через них Господь. ⁷Люби їх за те; не бажай, щоб були кращими християнами. ⁸Нехай це має для тебе більшу вартість, ніж життя в пустельні. ⁹Через цю ситуацію прагну пізнати, чи насправді любиш Господа і мене, слугу Його і твого; якщо будеш так поводитися; щоб не було такого брата на світі, який, хоча б і найважче згрішив, а потім став перед тобою, відійшов би без твого милосердя, якщо шукав би милосердя. ¹⁰А якщо не шукав би милосердя, то ти запитайся, чи не прагне прощення. ¹¹Навіть коли б і тисячу разів відтак згрішив на твоїх очах, люби його більше за мене, щоб притягнути його до Господа, та завжди до таких братів будь милосердним. ¹²Якщо можеш, оголоси всім ігуменам, що постановив ти собі так поводитися.
¹³З усіх розділів Правила, в яких йдеться про смертельні гріхи під час капітули в Зелені свята з допомогою Божою та порадою братів, звернено увагу на такий розділ: ¹⁴якщо б хтось з братів через нашіптування ворога смертельно згрішив, то зобов’язаний буде під послухом звернутися до свого ігумена. ¹⁵Усі брати, які знають про його гріх, нехай його не засоромлюють і не зневажають, але нехай проявляють над ним милосердя та зберігають гріх брата свого в цілковитій таємниці: бо здорові не потребують лікаря, лише хворі (Мт. 9, 12). ¹⁶Так само брати під послухом є зобов’язані вислати його з товаришем до свого вищого настоятеля. ¹⁷Вищий настоятель нехай прийме його з милосердям, так, як би сам собі бажав, коли б був у схожій ситуації. ¹⁸В іншому випадку, якщо б брат вчинив гріх щоденний (легкий), нехай визнає його своєму братові-священикові. ¹⁹Якщо ж не буде там священика, нехай визнає його братові своєму, до того часу, доки не знайде священика, який дав би канонічне розгрішення, про що вже йшлося. ²⁰Ті [брати] нехай не мають влади накладання покути іншої, ніж ця: іди і вже віднині не гріши (Йо. 8, 11).
²¹Щоб цей лист краще був збережений, май його при собі аж до Зелених свят: бо ж будеш там [на капітулі] зі своїми братами. ²²І цю справу, і всі інші, що не є достатньо виражені в Правилі, постарайтеся з допомогою Господа Бога доповнити.

Лист до настоятелів

Лист цей був скерований до усіх настоятелів Чину Братів Менших близько 1224 року. У листі Франциск традиційно закликає до любові Слова Божого і Євхаристії, пише про культуру, чистоту і повагу до всього, що пов’язане з Словом Божим та Тілом і Кров’ю Господніми.

¹Усім настоятелям Братів Менших, до яких дійде цей лист, брат Франциск, ваш найменший в Господі Бозі слуга, шле привітання з новими знаками неба і землі, які є великими і найважливішими у Бога [та багатьма ченцями й іншими людьми] й маловажними в розумінні багатьох ченців та інших людей.
²Прошу вас дуже, коли б йшлося про мене самого, наскільки це є властивим і корисним у вашому розумінні, просити покірно духовних, щоб понад усе вшановували Пресвяте Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа і святі імена й слова Його написані, які перемінюють Тіло. ³Чаші, ілитони, оздоби престолу і все, що служить до жертви, нехай буде коштовне.
⁴І якщо в якомусь місці Пресвяте Тіло Господа буде бідно покладене, то нехай згідно з церковними канонами буде нами гідно покладене і в безпечному місці, та нехай Його носять з великою повагою і помірковано уділяють іншим. ⁵Також імена і слова Господні написані, якщо знайдуться в невідповідному місці, то нехай будуть піднесені й покладені в гідних місцях. ⁶У кожній проповіді, яку голосять, нехай спонукують людей до покаяння і [пригадуйте], що жоден не може спастися, якщо не прийме Пресвятого Тіла і Крові Господньої (пор. Йо. 6, 54), ⁷а коли священик їх переісточує на престолі й переносить на інше місце, то нехай усі люди на колінах віддають хвалу, прославу і честь Господу Богові Живому і Правдивому. ⁸Його ж славу так голосіть і оповідайте всім народам, щоб у кожній годині й на голос дзвону весь народ на цілій землі завжди віддавав хвалу і благодарив Всемогутнього Бога.
⁹До тих моїх братів настоятелів, до яких дійде цей лист, і перепишуть його, і будуть мати у себе і для братів, які мають обов’язок проповідування і обов’язок опіки братами, теж перепишуть і все, що є в цьому листі, будуть до кінця проголошувати, то нехай знають, що мають благословення Господа Бога і моє. ¹⁰Нехай так буде в ім’я правдивого і святого послуху. Амінь.

Лист до настоятелів

Друга редакція листа до настоятелів датується 1220 роком. У листі видно клопотання святого Франциска про розповсюдження його листів, через які прагнув поширювати культ Євхаристії.

¹Усім настоятелям Братів Менших, до яких дійде цей лист, брат Франциск, найменший із слуг Божих, шле привітання і бажає святого миру в Господі.
²Знайте, що перед лицем Божим певні речі є дуже глибокі та величні, а перед людьми є вони малі й негідні уваги, ³є теж інші [речі] для людей дорогі та гідні уваги, які перед Божим ликом є найменші й негідні уваги. ⁴Прошу вас, як лише можу, в присутності Господа Бога нашого, щоб цей лист, що стосується Пресвятого Тіла і Крові Господа нашого, роздали єпископам та іншим духовним ⁵і пам’ятали про те, що ми вам поручили. ⁶З іншого листа, який надсилаю вам, щоб ви дали управителям, радникам і керівникам, де йдеться про те, щоб люди публічно віддавали хвалу Богові на вулицях, вчиніть якнайшвидше багато переписів ⁷і доручайте з великою пильністю тим, кому вони повинні бути віддані.

Лист та благословення для брата Льва

Час написання цього листа залишається загадкою, зміст його незрозумілий. Святий Франциск пише про справи, відомі йому та братові Львові, без жодних пояснень. У листі міцно вражає материнська турбота Франциска про брата Льва, а також прагнення святого подобатись лише Богові.

            ¹Брате Льве, твій брат Франциск шле тобі привіт і бажає миру. ²Мовлю до тебе, сину мій, як мати, бо щодо всього того, про що ми дорогою з тобою розмовляли, то коротко цим словом постановляю і раджу, і якщо забажаєш колись прийти до мене за порадою, справді, так тобі раджу: ³кожний спосіб, який здається тобі кращий, щоб подобатися Богові та йти Його слідами і за Його убогістю, то так чини з благословенням Господа Бога і за моїм дозволом. ⁴Якщо ж відчуваєш потребу з огляду на твою душу або для іншої потіхи твоєї, і хочеш, Льве, прийти до мене, то приходь.

Благословення для брата Льва

Нехай Господь тебе благословить і охороняє тебе. Нехай світить своїм обличчям до тебе та милує тебе. Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир. (Чис. 6, 24-26)

Лист до брата Антонія

Лист написано на початку 1224 року, перед тим, як святий Антоній розпочав свою велику проповідницьку діяльність в Південній Франції. Лист становить велику цінність з огляду на свідчення контакту між двома великими постатями Середньовіччя, а також поміркованість Франциска у здобуванні богословських знань.

¹Брату Антонію, моєму єпископові, брат Франциск шле привітання. ²Вважаю добрим те, що навчаєш братів святого богослов’я, проте пам’ятай, щоб під час цього навчання не гасити духа молитви і побожності, про що йдеться у Правилі.

Листи до Гуґоліна з Остії
про справи, що стосуються Чину,
а також про приязнь і духовність[21]

Біограф святого Франциска, Тома з Челано, пригадує ці листи, щоб наголосити на дусі пророцтва у Бідачині, який, власне, через це привітання мав проректи подію вивищення єпископа Гуґоліна до гідності папи римського. Доказом може бути факт, що святий асижанин наказує братам, щоб нікого на землі не величали «Отче», натомість до цього єпископа застосовує титул «pater» (отець), який вживається щодо римського архиєрея.
У зв’язку з тим, що жоден з листів святого Франциска до єпископа Гуґоліна, на жаль, не зберігся до нинішнього дня, то маємо лише те, що цитує у своїх творах біограф св. Франциска. Перший раз святий зустрівся з Гуґоліном під час подорожі до Франції, а було це у Флоренції 1217 року. Звідси можна припускати, що більшість листів походить з тих літ, коли Гуґолін був і кардиналом, і протектором Чину Братів Менших (від осені 1220 року).
«Неодноразово, змушений важливими справами чернечої спільноти або радше Христовою любов’ю, якою палав до нього [Франциск], прагнув писати до нього [до Гуґоліна], не перестаючи величати його в своїх листах єпископом Остії чи Веллетрії, як це чинили інші в традиційних привітаннях, але беручи до уваги вищу дійсність, виражався ось так: “Найдостойнішому отцеві, тобто пану Гуґолінові, єпископові цілого світу”».

Лист до провінційного міністра
та до братів у Франції

Згадку про цей лист можна знайти в одному лише творі Томи з Еклеcтона[22]. Передав його авторові брат Мартин Бартонський, який особисто знав святого Франциска і згодом став намісником провінційного міністра і настоятелем Йорку. Лист був скерований до братів з французької провінції, до якої належали північні землі теперішньої Франції та Валлонії, що в Бельгії. Дати цього листа, який, на жаль, теж загинув, встановити неможливо. Лист цей належав, мабуть, до невеликої групи листів, написаних власноручно святим з Асижу. Поряд з іншими листами є він відображенням Францискового богоцентризму, а на цей аспект духовності святого звернено увагу нещодавно; завжди наголошувалося на христоцентризмі Франциска.
«[…] блаженний Франциск власною рукою написав лист […] до міністра і братів у Франції, щоб, побачивши лист, радісно співали похвалу Богові в Тройці, словами: „Благословляймо Отця, і Сина з Духом Святим”».

Лист до жителів Болонії
про землетрус 1222 року

Розповідь брата Мартина[23] про землетрус в Болонії і про написання у зв’язку з цим листа святого Франциска до жителів міста є історично достовірною. Тогочасні хроніки описують катастрофічні наслідки землетрусу 1222 року, з чого випливає, що лист святого Франциска був написаний ще перед цією трагічною подією. Важко з’ясувати, чому Франциск наказав читати цього листа „у всіх школах Болонії”? Чи лише тому, щоб оголосити про землетрус? Якщо так, то чому тільки в Болонії, а не в інших містах? З іншого боку, такого типу вістування не були в стилі святого Бідачини. Тут, мабуть, йдеться про щось набагато важливіше від землетрусу, навіть якщо цей лист завдяки ньому став знаний…
«[Брат Мартин з Бартона] розповів якось про брата, який молився у Бресції в день Божого Різдва під час землетрусу, що його передбачив святий Франциск і в листі, що був написаний по-латинськи з помилками, доручив братам голосили про це у всіх школах Болонії; Церква впала, а під навалом каміння знайдено неушкодженого [брата]».

Лист до Клари і до сестер про піст

Інформація про лист святого Франциска на тему посту Убогих Дівиць з обителі Святого Дам’яна міститься в ІІІ листі святої Клари до Аґнесси з Праги, який був написаний ймовірно 1238 року. Автентичність листа святої Клари не підлягає дискусії, тому й вказівки святого Франциска треба визнати за вірогідні. Сам лист Клари – як це виникає із змісту – є відповіддю на питання Аґнесси про практику посту Убогих Дівиць. На початку листа Клара пригадує повчання Франциска щодо споживання страв у свята, натомість в подальшій частині чітко пише про лист Франциска, в якому він під певними умовами звільняє від посту сестер у конкретні свята Церковного Року. Нині важко встановити, чи вказані повчання Франциска є насправді змістом цього листа, чи були лише усними вказівками.
«У справі свят, які дуже цінуєш, просила ти пояснити для себе і преславний Отець наш Франциск спеціально повчив нас, щоб ми їх оздоблювали різноманітними стравами; тому і я вирішила, що повинна відповісти тобі з любові. Нехай твоя поміркованість знає, що крім слабких і хворих [сестер] щодо яких повчив нас і поручив нам, щоб ми – на стільки це буде можливим – керувалися властивою поміркованістю, жодна з нас здорова і сильна не повинна споживати ані в звичайні, ані в святкові дні жодних страв, окрім пісних, зберігаючи піст кожного дня, за винятком неділь та Божого Різдва, в яких двічі ми повинні споживати страви. Також у четверги звичайного періоду[24] не можна зобов’язувати будь-якої [сестри] до посту. Треба вшанувати її волю, якщо не хоче постити. Ми, однак, здорові, постимо щоденно, крім неділь і Божого Різдва. Натомість – як окреслює лист блаженного Франциска – в кожний Великдень і в свята Святої Марії та святих апостолів не зобов’язує нас піст, хіба коли б ті свята випали у п’ятницю: і як було попередньо сказано, ми, що є здорові та сильні, завжди маємо споживати пісні страви».

Лист до Якобіни із Сеттесолі

Лист святого Франциска до пані Якобіни, на жаль, не зберігся в окремій версії. Дізнаємося про нього з різних середньовічних джерел, з яких найбільш правдивою є розповідь Томи з Челано. Автори одноголосно приймають час написання листа і його зміст. Франциск перед смертю просив письмово пані Якобіну, аби вона швидко приїхала, щоб застала його ще живим і привезла йому речі, потрібні для похорону. Лист, написаний чоловіком, який є впевнений у тому, що швидко помре, а при цьому займається такими, здавалося б, побутовими справами. Ця поведінка святого не міститься в понятті «святості» більшості, бо думав про дрібниці похорону і хотів покуштувати улюблену страву, а проте така поведінка свідчить, що Франциск є великим святим, який не перестав бути правдивою людиною!
Одного дня блаженний Франциск закликав до себе своїх товаришів і мовив: «Ви знаєте, яким чином пані Якобіна послужила мені й нашому Чинові, будучи дуже відданою й побожною. Тому, як вірю, якщо повідомите їй про мій стан [здоров’я], вважатиме це за велику благодать і втіху; а особливо донесіть їй, щоб прислала вам з чорного полотна відріз тканини на одну туніку[25], який був би подібний до попелу і є як полотно, яке виробляють цистерські монахи в заморських країнах; нехай пришле трохи ласощів, які багаторазово приготовляла мені, коли був я в Римі. Ці ласощі, які мешканці Риму називають «mortariocum», зроблені з мигдалю та цукру або меду й інших складників […]». І написаний був лист, як це поручив святий Отець…

Лист до Клари і сестер
з благословенням і розгрішенням

Розповідь про благословення, дане святій Кларі, є занотоване в кількох середньовічних збірках. Усі вони інформують, що це благословення було надіслане святій Кларі Франциском через одного брата. Зміст цього листа має загальний характер і є свідченням: опіки святого Бідачини про убогих дівиць з обителі Святого Дам`яна, його відповідальності за їхню долю, надприродної любові та милосердя.
«[…] Щоб потішити її [Клару] передав [Франциск] їй листом своє благословення, а також розгрішив її від усякої погрішності, якщо б такі мала стосовно його поручень і волі, а також поручень і волі Сина Божого».

https://www.ofmbizant.com.ua/pro-chyn/1-chyn/tvory-sviatoho-frantsyska