Святий Франциск з Асізі ч. 3. Твори. Заповіти святого Франциска

Святий Франциск з Асізі ч. 3. Твори. Заповіти святого Франциска

Заповіт Святого Франциска

Заповіт св. Франциска є одним з найважливіших і водночас одним з останніх творів асижанина. Його винятковий характер полягає в тому, що особливим способом приближає релігійний досвід святого, а докладніше, дає змогу пізнати фундаментальні цінності, тісно пов’язані із життям, відповідно до святого Євангелія (Заповіт 14).
Що стосується авторства Заповіту, то не має сумніву, що текст не був особисто написаний св. Франциском – бо він був поважно хворим (практично нічого не бачив). Натомість, згідно зі своїм звичаєм, продиктував комусь з братів, які опікувалися ним в останні місяці життя, тяжкі й повні скорботи. Тому можна впевнено твердити, що Заповіт походить з передсмертного періоду життя св. Бідачини (кінець вересня – початок жовтня 1226 року). Ймовірність зовнішніх втручань у зміст є малою (про автентичність Заповіту свідчать граматичні помилки, що є в найперших рукописах).

Зміст Заповіту містить у собі кілька цілком нових тем: автобіографічний мотив, заборону просити в Апостольського престолу будь-які привілеї та заборону пояснювати Правило, але і також своєрідну прощальну атмосферу. Автор, диктуючи Заповіт, вказав на його роль: брати повинні завжди тримати його разом з Правилом, не як друге Правило, а як повчання і заохоту, конечні для більш католицького виконання Правила (Заповіт 34).
Нині цей документ не перестає бути надзвичайно цінним і надалі актуальним джерелом в пошуку «автентично» францисканських коренів.

1Мені, братові Франциску, Господь поклав такий початок життя у покаянні: коли я був у гріхах, вигляд прокажених завдавав мені прикрощів. 2І Господь сам впровадив мене поміж цих нещасних, і я виявляв до них милосердя. 3І коли я залишав їх[26], те, що здавалося мені гірким, змінилося для мене в насолоду душі й тіла; і потім, не зволікаючи, я покинув світ. 4І Господь дав мені таку віру в церквах, що я так просто молився і говорив: 5«Величаємо Тебе, Господи Ісусе Христе, (тут) і у всіх церквах Твоїх, які є в цілому світі, і благословимо Тебе, що через Твій святий хрест відкупив світ».
6Згодом Господь дав мені й дає дотепер таке велике довір’я до священиків, які живуть згідно із засадами Святої Римської Церкви з огляду на їх священичу гідність, що хоча б мене й переслідували, хочу до них звертатися. 7І хоч би я мав таку велику мудрість, як Соломон, а зустрів би дуже бідних священиків цього світу, не хочу супроти їхньої волі навчати в їхніх парафіях. 8І їх, і всіх інших боятимуся, любитиму і шануватиму, як моїх панів. 9І не хочу дошукуватися в них гріха, бо впізнаю в них Божого Сина, і (вони) є моїми панами. 10І чиню так, тому що на цьому світі нічого не бачу тілесними очима, що б належало Всевишньому Божому Синові, лише Його Пресвяте Тіло і Чесну Кров, які священики приймають, і лише священики уділяють іншим. 11І прагну, щоб ці Пресвяті Тайни були понад усе шановані, прославлювані та переховувані в гідних місцях. 12Де тільки я знайду в невідповідних місцях написані Пресвяті Імена та слова Господні, хочу їх збирати і зберігали у відповідному місці. 13Й усіх богословів, і тих, які подають нам найсвятіші Божі Слова, ми повинні поважати та шанувати, як тих, що дають нам духа і життя (пор. Йо. 6, 63). 14І коли Господь звелів мені турбуватися про братів, то ніхто мені не наказував, як маю чинити, але сам Всевишній об’явив, що я повинен жити згідно зі святим Євангелієм. 15І я сказав коротенько і просто це записати, і Святіший Отець затвердив (це) мені. 16А ті, які бажали прийняти цей спосіб життя, роздавали убогим усе, що мали (пор. Тов. 1, 3); і задоволені однією тунікою, шнуром і штанами. 17І не прагнули ми мати чогось більшого.
18Церковне Правило відмовляли ми, священики, (так), як інші духовні особи; брати без свячень молилися «Отче наш». Надзвичайно радо ми перебували в церквах. 19І були ми неосвіченими та покірними всім. 20І я працював власноруч і прагну працювати; і рішуче хочу, щоби всі інші браття працювали, бо це свідчить про порядність. 21Ті, які не вміють працювати, нехай навчаться, не через прагнення отримати нагороду за труди, а щоб поборювати лінивство. 22А якщо не дадуть нам платні за працю, то йдімо до Господнього столу й просімо милостині від дверей до дверей.
23Господь звелів, щоб ми віталися привітом: Нехай Господь обдарує тебе миром! (пор. Чис. 6, 26). 24Хай браття остерігаються посідати церкви, скромні помешкання і все, що для нас будують, якщо це суперечить святій убогості, яку ми зобов’язалися дотримуватися, перебуваючи всюди як чужинці та мандрівники (пор. 1 Пт. 2, 11).
25Рішуче наказую під послухом усім братам, де б вони не перебували, не наважуватися ні особисто, ані через посередників у Римській курії, клопотати про будь-які листи ані для церков, ані для жодного іншого місця, ані з огляду на проповідництво, ані з причини переслідування; 26але якщо їх десь не приймуть, нехай шукають пристановища в інших країнах, аби там з Божим благословенням жити у покаянні. 27І прагну бути послушним генеральному міністрові того братерства і тому ігумену, якого міністр забажає мені призначити. 28І так волів би його слухатися, щоб без його волі не могти ні рухатися, ані будь-що чинити, бо він є моїм паном.
29І хоча я людина проста і слабосила, однак, волію завжди мати священика, який би здійснював Церковне Правило. 30Й усі інші брати повинні так само слухати своїх ігуменів і молитися Церковне Правило. 31А якщо знайдуться брати, які б не відмовляли Правила, або хотіли б запровадити якісь зміни, або не були би католиками, то всі брати, де б лише не перебували, зустрівши котрогось з них, під послухом зобов’язані запровадити цього брата до найближчого настоятеля тієї місцевості, де зустріли непокірного. 32А настоятель під послухом зобов’язаний пильно стерегти брата вдень і вночі, як в’язня, щоб той не втік з-під варти, доки сам не передасть його до рук міністра. 33І міністр, будучи під послухом, зобов’язаний скерувати непокірного під вартою таких братів, які будуть його стерегти удень і вночі, як в’язня, доки не приведуть його до єпископа Остії, який є паном і покровителем цілого братства, аби підтримувати в ньому порядок. 34І нехай брати не говорять: «Це[27] – інше Правило», бо це є пригадуванням, повчанням, заохоченням і моїм заповітом, який я, найменший брат Франциск, залишаю вам, моїм улюблeним братам, для того, аби ми ревно в католицькому дусі виконували Правило, дотримувати яке обіцяли Господеві.
35А генеральному міністрові й усім іншим міністрам і настоятелям під послухом забороняю будь-що до цих слів додавати або щось вилучати. 36І нехай цей лист мають завжди при собі разом з Правилом. 37І на всіх капітулах, які відбуваються, читаючи Правило, нехай прочитають і ці слова. 38Й усім моїм братам чи то священикам, чи ні, рішуче забороняю давати пояснення до Правила й до цих слів; нехай не кажуть: 39«Так треба його розуміти». Але як Господь дав мені просто і ясно промовляти і написати Правило і ці слова, так само просто і без пояснень розумійте їx і ревно виконуйте аж до останку.
40І хто лише дотримуватиметься цих слів, нехай на небі буде наповнений благословенням Всевишнього, а на землі – благословенням Його возлюбленого Сина з Пресвятим Духом Утішителем і з усіма небесними силами та з усіма святими. 41І я, брат Франциск, найменший ваш слуга, як лише можу, внутрішньо й назовні, підтверджую вам це найсвятіше благословення.
О найдорожчі Браття і на віки благословенні Сини! Слухайте мене, слухайте голосу свого Отця:
приобіцяли ми великі речі, більші – приобіцяні нам,
дотримуймо, отже, цих, зітхаймо до тих,
приємність коротка, кара – вічна,
мале терпіння – слава безконечна,
багато покликаних, мало – вибраних,
всі отримають заплату. Амінь.

Сієненський заповіт

Цей Заповіт був подиктований в квітні 1226 р., коли вже важкохворий Франциск перебував в Сієні. Немає жодних сумнівів, що твір є автентичний. Про це свідчить його простота і незацікавленість, турбота про три фундаментальні справи Чину: взаємну любов братів, любов до убогості та її виконання, а також послух стосовно церковних ієрархів і духовних Церкви.
Тими днями[28] […] одного вечора, коли через хворобу шлунка тягнуло його рвати, трапилося йому, що внаслідок великого зусилля, яке завдав собі, щоб рвати, виблював кров’ю і так цілу ніч аж до ранішніх годин блював кров’ю. А коли його друзі зауважили, що внаслідок ослаблення і болю хвороби майже конав, з великим болем і плачем мовили до нього: «Отче, що зробимо? Поблагослови нас і всіх інших твоїх братів. Окрім того, залиши своїм братам на пам’ятку [слова] своєї волі […]». Цей ж сказав їм: «Прикличте мені брата Венедикта з Піратро» […]. Коли цей прийшов до нього, блаженний Франциск сказав йому: 1«Запиши, що благословляю заодно всім моїм братам, які є в Чині, як і тим, які прийдуть аж до кінця світу» […]. І сказав цьому блаженний Франциск: 2«Тому, що я ослаблений і зболений хворобою – не можу говорити, коротко в тих трьох реченнях об’являю моїм братам свою волю. 3Отож! Щоб на знак пам’яті про моє благословення і про мій заповіт завжди себе навзаєм любили, 4завжди любили і зберігали пані нашу – святу убогість, і щоб завжди були вірні та піддані достойникам і всім духовним святої матері Церкви».

Остання воля, написана
святій Кларі

Про цей документ дізнаємося теж з Правила св. Клари, де знаходимо такі ось слова: «Написав нам (св. Франциск) останню свою волю». Ці вказівки для убогих дів продиктував Франциск, правдоподібно, в останні дні свого життя, свідчать про це біограф святого асижанина – Тома Челянський,[29] та сама св. Клара в своєму Правилі: «Коротко перед своєю смертю […] написав нам останню волю». Твір є свідченням особистої вірності Франциска ідеалові убогості аж до кінця, є урочистим відновленням тієї вірності перед лицем смерті та заповітним закликом до убогих дів, щоб витривати в тому способі життя.
[І щоб ми не відступили від найсвятішої убогості, яку прийняли, ані теж ті, які до нас прийдуть, коротко перед своєю смертю знову написав для нас остатню свою волю, мовлячи:
1Я, Франциск, брат найменший, хочу наслідувати життя та убогість Господа нашого Ісуса Христа і Його Найсвятішої Матері та витривати в ньому аж до кінця: 2і прошу вас, мої пані, і раджу вам, щоб ви завжди тривали в тому найсвятішому (способі) життя й убогості. 3І стережіться міцно, щоб ви не відступили від цього під упливом чиєїсь науки або поради].

https://www.ofmbizant.com.ua/pro-chyn/1-chyn/tvory-sviatoho-frantsyska