У п’ятницю 30.01.2026 р. о 12:00 у Самогосщі, ґміна Мацеєвіце, відбулася Похоронна церемонія покійного Вацлава Пиля, батька Яцека Пиля OMI, єпископа-помічника Одесько-Сімферопольської дієцезії та делегата Святого Престолу в пастирському окрузі РКЦ у Республіці Крим і місті Севастополі.
«Вічний відпочинок дай йому, Господи…».
Єпископ Яцек Пиль на похороні тата: навчив мене вірності й відповідальності
Отці-облати, сестри-служебниці, єпископи, священники римо- та греко-католицького обряду, які служать у Польщі й Україні, родина, знайомі та парафіяни із Самогосщі попрощалися в п’ятницю зі св. п. Вацлавом Пилем.
Похоронній Святій Месі головував син покійного — єпископ Яцек Пиль, єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії. Серед співслужителів були, зокрема, єпископ Казімєж Ґурда, єпископ Віталій Скомаровський, архієпископ Мечислав Мокшицький, єпископ Радослав Змітрович, єпископ Леон Дубравський та о. Войцех Попелевський OMI.
Проповідь виголосив настоятель парафії. «Ми звикли порівнювати спільноту Церкви з деревом (…) Сьогодні можемо сказати, що з нашого дерева — самогосщанської парафії — одна гілка відламується. Але відламується так, що це для нас є приводом до подяки Богові, бо якщо згадаємо вислів Фрідріха Геббеля, то він мав звичку говорити, що найгарніше помирає гілка, яка ламається під тягарем плодів. Коли сьогодні дивимося на труну св. п. Вацлава і згадуємо його життя, можемо сказати: так і було — у його житті Бог довершив міру цих плодів, а коли визнав, що їх уже достатньо, лише тоді забрав його до себе», — говорив о. Войцех Базан.
Священник згадав ключові аспекти 91-річного життя пана Вацлава, підкреслюючи його свідчення віри, яке допомогло єпископу Яцекові розпізнати священниче покликання, а сестрі Катажині — чернече. Він нагадав про велику любов до молитви, особливо вервичної, про жертовність у батьківстві та подружжі, прихильність до щоденної Святої Меси, особливу пошану до священства, приклад убогості й щедрого ділення з потребуючими, а також про покірне прийняття Божої волі, тягаря страждання та важкої хвороби — як дружини, так і власної. Також він говорив про те, що прагнення до святості св. п. Вацлава випромінювалося на його родину, село й цілу парафію.
«Стаємо сьогодні з подякою за всяке добро, яке завдяки його життю стало і нашою часткою. Але стаємо також зі свідомістю, що ці 91 рік були і дотиком до гріха, до слабкості. І якщо сьогодні, в цій останній земній дорозі, Бог — справедливий Суддя — побачить у його бутті щось, що могло б стати перешкодою і віддалити його від повноти спасіння, то ми як велика Божа родина, як спільнота Церкви хочемо взяти в його наміренні молитву, покуту, жертву. А проводжати його хочемо молитвою древньої Церкви: “Non intres in iudicium Domine cum servo tuo” — не входь, Боже, у суд зі своїм слугою, св. п. Вацлавом, очисти його від провини й прийми до слави Твого спасіння», — прозвучало наприкінці проповіді.
Наприкінці Меси слово взяли представники Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної, духовенства Одесько-Сімферопольської дієцезії та парафіяни із Самогосщі, які попрощалися зі св. п. Вацлавом, дякуючи за його труд, віру й любов.
Останнім слова вдячності висловив єпископ Яцек. Від свого імені та від імені родини він подякував за численну присутність і молитву, а також підкреслив, що тому, чого навчив його батько, є вірність і відповідальність — і цього він побажав також усім присутнім.
W piątek 30.01.2026 r. o godz. 12:00 w Samogoszczy, gmina Maciejowice, odbyła się uroczystość pogrzebowa śp. Wacława Pyla, ojca biskupa Jacka Pyla OMI, biskupa pomocniczego diecezji odesko-symferopolskiej oraz delegata Stolicy Apostolskiej w okręgu duszpasterskim Kościoła rzymskokatolickiego w Republice Krymu i mieście Sewastopolu.
„Wieczny odpoczynek racz mu dać, Panie…”.
Biskup Jacek Pyl na pogrzebie taty: nauczył mnie wierności i odpowiedzialności
Ojcowie oblaci, siostry służki, biskupi, księża obrządku rzymsko- i greckokatolickiego, posługujący w Polsce i Ukrainie, rodzina, znajomi i parafianie z Samogoszczy pożegnali w piątek śp. Wacława Pyla.
Mszy świętej pogrzebowej przewodniczył syn zmarłego, bp Jacek Pyl, biskup pomocniczy diecezji odesko-symferopolskiej. W gronie koncelebransów znaleźli się m.in. bp Kazimierz Gurda, bp Witalij Skomarowski, abp Mieczysław Mokrzycki, bp Radosław Zmitrowicz, bp Leon Dubrawski oraz o. Wojciech Popielewski OMI.
Kazanie wygłosił proboszcz parafii. „Przywykliśmy wspólnotę Kościoła zestawiać z drzewem (…) Dziś możemy powiedzieć, że z naszego drzewa samogoszczańskiej parafii jedna z gałęzi odpada. Ale odpada w taki sposób, że jest to dla nas powód do dziękczynienia Bogu, bo jeśli przywołamy zdanie Fryderyka Hebbela, to on zwykł mawiać, że najpiękniej umiera gałąź, która łamie się pod ciężarem owoców. Kiedy dziś patrzymy na trumnę śp. Wacława i gdy wspominamy jego życie, możemy powiedzieć: tak było, w jego życiu Bóg dopełnił miary tych owoców, a gdy uznał, że już jest ich wystarczająca ilość, to dopiero wtedy zabrał go do siebie” – mówił ks. Wojciech Bazan.
Kapłan przywołał kluczowe aspekty 91-letniego życia pana Wacława, podkreślając jego świadectwo wiary, które przyczyniło się do odczytania powołania kapłańskiego przez bp. Jacka i zakonnego przez s. Katarzynę. Przypomniał o wielkim umiłowaniu modlitwy, szczególnie różańcowej, o rodzicielskiej i małżeńskiej ofiarności, przywiązaniu do codziennej mszy świętej, szczególnej czci dla kapłaństwa, przykładzie ubóstwa i hojnego dzielenia się z potrzebującymi i pokornym przyjmowaniu woli Bożej, trudu cierpienia i ciężkiej choroby zarówno żony, jak i swojej. Mówił także o tym, że dążenie do świętości śp. Wacława promieniowało na jego rodzinę, wioskę i całą parafię.
„Stajemy dzisiaj z dziękczynieniem za wszelkie dobro, które stało się także i naszym, dzięki jego życiu, udziałem. Ale stajemy też ze świadomością, że te 91 lat było także ocieraniem się o grzech, o słabość. I jeśli dzisiaj, w tej ostatniej ziemskiej drodze Bóg, sprawiedliwy Sędzia, dostrzeże w jego istnieniu coś, co by było przeszkodą i od pełni zbawienia go oddalić miało, to chcemy jako wielka rodzina Boża, jako wspólnota Kościoła podjąć w jego intencji modlitwę, pokutę, ofiarę. A jego żegnać chcemy modlitwą starożytnego Kościoła: «Non intres in iudicium Domine cum servo tuo» – nie wchodź, Boże, w spór ze swoim sługą, śp. Wacławem, oczyść go z winy i przyjmij do chwały swojego zbawienia” – wybrzmiało na końcu kazania.
Na koniec mszy głos zabrali przedstawiciele zgromadzenia Misjonarzy Oblatów Maryi Niepokalanej, duchowieństwa diecezji odesko-symferopolskiej i parafian z Samogoszczy, którzy pożegnali śp. Wacława, dziękując za jego trud, wiarę i miłość.
Jako ostatni słowa wdzięczności wyraził bp Jacek. W imieniu własnym i rodziny podziękował za liczną obecność i modlitwę oraz podkreślił, że tym, czego nauczył go ojciec są wierność i odpowiedzialność, których życzył także zebranym.
