Франциск
(Хорхе Маріо Берґольйо)
Народився в сім’ї італійського залізничника, був одним із п’яти дітей. Його батько — Хосе Франціско Берґоліо походить зПортакомаро — області П’ємонту; емігрував у Аргентину. 12 грудня 1935 року Хосе Франціско одружився з уродженкою Буенос-Айресу Регіною Марією Сіворі, батьки якої також походять з Італії. Хорхе Маріо Берґольйо має четверо молодших братів та сестер: Альберто-Гораціо, Оскар-Адріан, Марта-Реґіна та Марія-Елєна. Батько пропрацював на аргентинській залізниці. Після отримання диплома вищої освіти в галузі хімічної технології, майбутній Папа вступив до семінарії в Вілья-Девото, що в передмісті Буенос-Айреса. 11 березня 1958 вступив до ордену єзуїтів і отримав гуманітарну освіту у навчальних закладах ордену. Новіціат проходив у Чилі, де також вивчав гуманітарні науки. У Вищій колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, недалеко від Буенос-Айреса, здобув ліценціат з філософії, вивчав літературу, психологію і богослов’я в колегії Непорочної в Санта-Фе і колегії Спасителя в Буенос-Айресі.
Висвячений на священика 13 грудня 1969 єпископом Рамоном Хосе Кастельяно, після чого продовжив навчання в Іспанії. Останні обітниці в ордені єзуїтів склав 22 квітня 1973. Берґольйо був магістром новіціату в Вілья-Баріларі, професором богословського факультету, радником єзуїтської провінції та ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Міґель, провінційним настоятелем Аргентини (1973–1979). У середині 80 років XX століття він відвідує Філософсько-теологічний інститут святого Георгія у Франкфурті на Майні для обговорення дослідницької діяльності та майбутньої теми докторської роботи. Проте цей проект не дістав свого продовження Після перебування у Німеччині став духівником колегії Спасителя в Кордові, а потім знову ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Міґель.
20 травня 1992 cв. Папа Римський Іван-Павло II призначив Хорхе Берґольйо титулярним єпископом Ауки, єпископом-помічником Буенос-Айреса. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня того ж року в кафедральному соборі Буенос-Айреса (головним святителем був архієпископ Буенос-Айреса кардинал Антоніо Куаррачіно, а співсвятителями — єпископ Мерседес-Луґан Еміліо Оґнєновіч іапостольський нунцій в Аргентині архієпископ Убальдо Калабрезі. 3 червня 1997 призначений архієпископом-коад’ютором архідієцезії Буенос-Айреса; успадкував престол Буенос-Айреса 28 лютого наступного року, після смерті кардинала Куаррачіно. 6 листопада 1998призначений також ординарієм для вірян східних обрядів, що проживають в Аргентині і не мають власного прелату (у тому числі, близько 300 тисяч представників УГКЦ). Великий канцлер Католицького університету Аргентини і віце-президент єпископської конференції Аргентини.
На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001, Папа Іван Павло II надав архієпископові Берґольйо сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Сан-Роберто Белларміно. Брав участь у конклаві 2005 під час якого називався одним із папабілів.
У 2005-2011, упродовж двох каденцій, кардинал Берґольйо — голова єпископської конференції Аргентини.
13 березня 2013 обраний 266-м Папою Римським. Взяв тронне ім’я Франциск на честь засновника ордену францисканцівФранциска Ассізького.
Близько 20:22 за місцевим часом, після завершення конклаву, папа Франциск вийшов на середній балкон Собору святого Петра одягнутий у білу сутану та промовив своє перше звернення:
Брати та сестри! Доброго вечора! Ви знаєте, що завданням конклаву було дати Риму нового єпископа. Здається, мої брати, кардинали пішли аж на край землі, щоб його привести. Я дякую за цей прийом. Дієцезія Риму має нового єпископа. Дякую. Зараз я хотів би помолитися за нашого емеритованого єпископа Банедикта XVI.
Хорхе Берґольйо став першим Папою-єзуїтом, а також першим Папою в історії із Нового світу.