Богоявлення (грец. Θεοφάνια – Теофанія), або Явлення (грец. Επιφάνια – Епіфанія) – одне з найдавніших християнських свят (поряд із Великоднем і Трійцею), присвячене народженню Ісуса Христа і подіям, що супроводжували його. На відміну від багатьох інших свят, які поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства.
Перші повідомлення про святкування Богоявлення сягають ІІ століття і згадуються в Климента Олександрійського. Протягом історії сенс свята зазнав у різних християнських традиціях великі зміни (зокрема, з нього виділилося Різдво Христове), у результаті чого в даний час різні Церкви відзначають свято по-різному.
Перші згадки про свято відносяться до межі ІІ і ІІІ століття і пов’язані з регіоном Єгипту. На початку ІV століття святкування Богоявлення набуло масового характеру на Сході, а дещо пізніше і на Заході. Спочатку свято було присвячене спогаду трьох євангельських подій: Різдва Христового, поклоніння волхвів, а також Водохреща. Датою святкування майже повсюдно було 6 січня.
Ця дата і зміст свята до цих пір зберігається у Вірменській Апостольській церкві. Її представники не брали участь у Халкидонському Соборі 451 року, де було прийнято роздільне святкування Різдва і Хрещення. У Коптській церкві святкування єдиного свята Богоявлення перенесене на 7 січня.
У ІV-V столітті в Церкві з’явилася традиція окремого святкування Різдва Христового 25 грудня, а Богоявлення стали святкувати 6 січня як спогад приходу волхвів і Хрещення Господнього. Тим не менш Іоанн Касіян Римлянин описував, що в християнському Єгипті 6 січня у святі Богоявлення продовжували святкувати Різдво і Хрещення.
У Середні віки в Православ’ї свято іменувалося також Теофанія (грецький еквівалент слова “Богоявлення”), а в Католицизмі – Manіfestatіo (Явлення).
Подальша еволюція сенсу свята йшла в Православ’ї та Католицизмі різними шляхами. У Православ’ї свято Богоявлення все більш пов’язувалося за змістом із Хрещенням, втрачаючи зв’язок з різдвяними подіями. У даний час у Православ’ї Богоявлення і Хрещення – різні назви одного свята. У зв’язку з цим у Православ’ї з’явилося й нове тлумачення слова “Богоявлення” (яке було відсутнє в давнину), як явлення Бога під час Хрещення в повноті Трійці (Бог-Син хрестився, Бог-Отець промовляв з небес, Бог-Святий Дух сходив у вигляді голуба).
У Католицизмі, навпаки, свято Богоявлення все більш пов’язувалося з євангельськими подіями після Різдва, головним чином, поклонінням волхвів. У XX столітті свято Хрещення в латинському обряді повністю відокремилося від свята Богоявлення і святкується в наступну неділю за Богоявленням.
Сучасне святкування Богоявлення:
- Давні Східні церкви: 6 січня – Богоявлення: спогад Різдва, поклоніння волхвів і Хрещення. Окремі свята Різдва і Хрещення відсутні.
- Коптська церква святкує єдине Богоявлення 7 січня.
- Православ’я та Католицтво східного обряду (Греко-католики): 7 січня – Різдво; 19 січня – Богоявлення чи Водохреще.
- Католицтво римського обряду: 25 грудня – Різдво; 6 січня – Богоявлення (прихід волхвів); наступна за 6 січня неділя – Хрещення.
На свято Трьох волхвів традиційно прийнято святити крейду і наносити нею на одвірки напис «C+M+B», котрий має багато значень — перше: «Cognito matrimonium baptismus» («Пізнання, шлюб, хрещення» — тобто, три етапи розкриття Христа світу — пізнання Його після Різдва, зокрема, волхвами; шлюб у Кані Галилейській, де Він зробив перше чудо; прийняття Христом хрещення); друге: «Christus multum benefactum» («Христос багатьох обдаровує»); третє: «Christus mansionem benedicat“ («Христос житло благословив»); четверте: «Каспер, Мельхіор, Бальтазар» — вони ніби відвідують цього дня наш дім. Також цього дня святять воду (відсилка до свята Хрещення Господнього, яке як самостійна урочистість є наймолодшим у різдвяному циклі, і виділилося в окреме свято найпізніше), якою окроплюють хати.
Важливо знати що «+» — це не плюс. «+» — це хрест — знак благословіння.
Цього дня прийнято освячувати золото і ладан. Ладаном окурюють дім. Золото освячують просто на пам’ять про золото, принесене у дар Христу.
Три волхви принесли Христу дари: золото, ладан і миро (смирну). Золото — як царю, ладан — як Богу і миро — як майбутній Жертві за людство (миром на Сході намащували в давнину покійників). Іноді кажуть, що миро — також царський знак, оскільки символізує помазання Христа на Царство.